***

Пам’яті всіх, кого позбавили права,
пам’яті всіх, кого викреслили зі списків,
пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва,
кому за жодних режимів не ставитимуть обелісків,

пам’яті тих, кого викинули за кордони,
пам’яті тих, хто говорив із зашитими вустами,
пам’яті тих, хто залишився на лінії оборони
пливуть небеса цього ранку,
пливуть над містами.

Пливуть над околицями, пливуть над урядовим кварталом,
пливуть над парламентом,
пливуть над університетом.
Відбивається сонце в ріці червоним коралом.
Останні дні літа.
Пахне димом і медом.

Пахне випаленим пшеничним полем.
Виживи в цьому вогні, юний підранку.
Географією твоєю і видноколом
небо пливе над країною, де щоранку

пам’яті тих, хто пішов, розряджаються телефони,
пам’яті тих, хто зник, працюють судноремонтні заводи,
пам’яті тих, кого немає, переганяють вагони,
і жінки, говорячи про дітей, видихають тепло свободи.

Пам’яті тих, хто впав, пливуть вантажні пороми,
пам’яті тих, кого не назвали, починаються зливи,
працюють невидимі
меліоратори та агрономи,
працюють удень і вночі, тому що важливо,

аби влітку не пересихали ріки,
аби в грудні не завмирали пекарні,
аби в містах можна було купити молоко і ліки,
аби не зупиняли роботу вокзали й друкарні,

щоби всім в радість була їхня праця,
щоби всім ставало уважності й сили,
щоби пам’яті тих, хто боїться, хтось підіймався.
щоби пам’яті тих, хто мовчить, щось говорили.

Сергій Жадан

.

Легко святкувати третій День Незалежності України у Львові: прокинулась, попрасувала та повісила на вікно прапор, зробила каву, вімкнула трансляцію київского парада... Переглянула стрічку новин, знайшла ось це фото, зроблене сьогодні там, де чекає рідна земля:


(с)Stanyslav Vasin

Чотири роки тому це було так:



Зі святом, люба моя країно...